Киевский международный университет (КиМУ)

Ректор Хачатурян – старый пердун и импотент с мордой, похожей на жопу старого верблюда., Ректор Хачатурян – старый пердун и импотент с мордой, похожей на жопу старого верблюда., Ректор Хачатурян – старый пердун и импотент с мордой, похожей на жопу старого верблюда.,

Зайшов почитати відгуки, і зрозумів, що піде вже п’ятий рік мого навчання в КиМУ: рік в ліцеї, плюс три курси! Відгуки, бачу, різні, але для мене – більше позитиву, звичайно. І вчили мене добре, і роботу пізніше знайшов самостійно, без допомоги батьків. Зараз навіть допомагаю їм … Єдине, трохи лякає бакалаврська попереду, але нічого, думаю – впораюся …

Працюю тут вже 2 роки, збираюся йти. Тут свинське ставлення до всього. В університеті працює лише невеликий постійний колектив, який доносить якісь новини Хачатуряну про викладачів, причому ніхто не знає які. Все відбувається спонтанно – це підвищення кого-небудь або звільнення будь-кого. Зарплати низькі, точніше низькі тим, хто оре на знос, зате високі тим, хто вже працює досить довго тут, причому не сильно напружуються і задають своїх співробітників, приписуючи їм незрозуміло що. Вони самі це знають і знає Хачатурян. Причому ніхто з співробітників нормальних не знає, що на них раніше наговорив.

Раз за разом пиходять уведомления о новых отзывах (в свое время подписался). Читаю, на голову не лезет. Человек просто написала свои впечатления от собеседования в поисках удобного учебного места для своего ребенка, а вы столько всего насыпали. И ладно бы что-то информативное, а так только чтобы грязью залепить. Вспомнились слова Уинстона Черчилля ‘Ложь успевает обойти полмира, пока правда надевает штаны.’ А ответы приходят навдивожу быстро

Я взагалі не розумію, як можна щось написати про цей вуз нормальне. Людям, які пишуть нормальне про цей вуз, просто нещасний випад порівняти. Якщо говорити про освіту, навчаючись, на технічних спеціальностях, то тут незрівняний відстій. Я сам вчився на 122 – Комп’ютерні науки. Слава богу, закінчив. Нормальні препод просто йдуть. Тут вже нема кому навчати профіль. Зафкафедрой Щербак – дідусь років 80, який, як нам здалося, взагалі з комп’ютером працювати не вміє. Декан – Синиченко. Це особистість незрозуміла, вчить нас якийсь філософії життя, а не комп’ютерів. За мій період навчання в КиМУ викладачів змінилося пристойну кількість – майже все. Нові викладачі все гірше і гірше. Це без перебільшення. Не знаю, як на інших факультетах, у нас можуть читати предмети люди, які взагалі не мають профільної освіти. Думаю, що це не тільки на комп’ютерних науках таке твориться. У нас навіть мінялися по 4 викладача англійської мови. Здавалося б, це повинні бути ті працівники, яких сам Хачатурян носити повинен на руках. Виявилося, що ні. Я взагалі не розумію, як ця шарага ще існує. Цікаво ще те, що у нас була вся група на індивідуальному графіку, а платили по повній програмі. Пари у нас не читалися взагалі. Це все економія вузу, прикро те, що всім зрозуміло, кому йдуть гроші в кишеню

Люблю наш Ліцей. Коли бувало змінювався учитель, ми переживали. А приходив ще краще. Мені все наші вчителі подобаються. А з англійським на парах був кумедний випадок. Зайшла директор на урок історії і запитала щось по темі уроку. Ми трохи розгубилися, а коли вона те ж саме запитала англійською, ми відразу відповіли. Я і вдома іноді швидше англійською відповідаю.

Читаю відгуки і м’яко кажучи дивуюся. Універ їм знань не дає. Серйозно? А хто дає? Знання дати неможливо. Можна інформацію надати, умови забезпечити. А то, що ви можете взяти – ваша проблема. В КиМУ умови є, вчися не хочу, як то кажуть. Іди до мети, ніхто мізки зайвий раз не парить. Дякую за надані можливості

Вступала в прошлом году благодаря отзывам здесь. Стало интересно зайти посмотреть))) Увидев столько грязи, дико поражена (не видела даже смысла что-то писать. Но мне обидно, если честно. Почему кто-то считает, что я учусь в ‘недовузи’ и получаю ‘недознання’. Меньше нужно было после пар гулять в ‘Десанта’ и попивать пиво, а учиться !!! А еще больше обидно за преподавателей. Которые здесь реально относятся к студентам как к людям, вкладывают душу, делятся практикой, весь день тратят на нас на парах, консультациях, кружках, играх, тренингах, клубах …. И ПОСЛЕ ЭТОГО В КОГО ХВАТАЕТ СОВЕСТИ И поднимается рука писать такой ГРЯЗЬ, ПРОСТО ПОТОМУ, ЧТО КТО-ТО считал ‘5’ ЗА ВСЕ ПРЕДМЕТЫ прикладывается к ОПЛАТЫ ЗА ОБУЧЕНИЕ! НЕТ !!! Если не работаешь и не учишься – получаешь то, что заслужил! И это при том, что преподаватели еще поддерживают, работают весь год дополнительно, помогают выйти на автоматы. Вот кем надо быть, чтобы после всего этого так делать. Единственное что могу сказать, что я ни минуты не пожалела еще через год за свой выбор, несмотря что 3 месяца забрал карантин. Пары нереально интересны. Не сухие книжные лекции. По преподавателями реально скучаешь и к ним на пары даже в онлайне трудно опоздать – ждешь их с нетерпением. Понятно, что не все идеально и не все. Но так не бывает. Кроме обучения столько всего интересного. Преподаватели все живы. Никогда тебя не ‘пошлют’ в государственных. Всегда помогают, прислушиваются, пытаются войти в положение и поддержать. Особенно ‘Университетское образование’ – это бомба)) Очень интересно и круто проводим время и еще и узнаем интересные, которые пустили через школу ( Я лично очень жду учебного года!))) А вам советую просто никого не слушать, а верить себе и своему внутреннему голосу. Придите сами, пообщайтесь и посмотрите !!!! Я уверена вы будете приятно удивлены)) P.S. Простите за ‘КАПС’, ПРОСТО начиталась И УЖЕ накипело)))

Англійська у нас є на всіх парах, крім української мови і літератури. Мій рівень і так був хороший на розмовному рівні, а в цьому році помітно покращився. Мій однокласник до зубів сперечався з викладачем англійської щодо неефективності методики Хачатуряна, а коли пішов здавати міжнародний іспит, взяв 154 бали зі 160 можливих з усного мовлення. Перестав сперечатися :)

Раньше когда я учился в государственной школе, у меня ни на что не хватало времени. В классе было 31 человек, дисциплины ноль, учиться невозможно. Уроки заканчивались в 15-16: 00. Сил ни на что уже не оставалось. Перешел в лицей КиМУ по рекомендации. Ни разу не пожалел. В 13:00 уже свободный, максимум в 14:25 если иду на консультации к преподавателям или дополнительные занятия. Задач домашних немного, а потому есть масса времени для себя. Если вы тоже адекватный, ученик и знаете чего вы хотите от жизни, но вам нужно время, то вам к нам … конечно, если вы себе можете позволить это финансово.

Я студент 3 курсу КиМУ. Бачу зсередини і позитивні, і негативні сторони в викладанні і в студентському житті. Але не згоден з тими, хто «жене» на наш вуз. Все в світі пізнається в порівнянні. У мене багато друзів, які навчаються в інших університетах Києва. Після спілкування з ними я розумію, що наш універ багато в чому краще.