Харьковский национальный экономический университет имени Семёна Кузнеца (ХНЭУ им. С. Кузнеца)

На данный момент, я уже получил диплом, и размышляя о прошедших годах обучения хотел бы рассказать читателю про свой опыт. Началось всё очень красиво, действительно, здание университета и вправду обладало каким-то шармом и притягательностью, я ещё долгое время ходил по главному корпусу и рассматривал витрины с историей, картины висящие в коридорах, изюминка ХНЭУ – часы, те самые которые ты слышишь в момент окончания пары, но особо никогда на них не смотришь (единственный шанс их хоть как-то полноценно рассмотреть — только на снимках). Так вот, началось всё довольно интересно, мы знакомились с однокурсниками, слушали выступления о том что нас ждёт хорошее образование, а затем и очень интересная работа (я думаю, сознательный читатель понимает, что это не всегда так, дай боже если хоть два человека из группы в тридцать человек пошло работать по той специальности, на которую я выучился). Началась “Университетская жизнь”, первые пары, из которых единственное что мне запомнилось, так это то что у нас была преподаватель которая на свои пары не ходила вовсе. Буквально я помню первую пару у неё, она сказала что “Скоро вернётся”, но затем пропала навсегда, и больше мы её в тот день не видели, отсидев примерно час тридцать времени, мы всей группой уже просто решили закрыть дверь и отдать ключ. На следующий день, началось что-то невнятное, вроде “Как вы могли взять и уйти, я же говорила что скоро вернусь”, но после этого ничего не последовало, ни для одной из сторон. Иногда попадались плохие преподаватели, но чаще всего — хорошие. Из плохого мне, разве что, не понравилась преподаватель по английскому, это был единственный случай за всё время обучения, когда на студентов срывались и кричали. Я не буду указывать конкретно на людей (потому что я не травлю никого, в отличии от некоторых), но студент, попав к такому человеку поймёт сразу что от него нужно бежать, и бежать как можно дальше (но не за приделы территории университета). Ещё из первого курса помню нам постоянно давали задания — писать Эссе. Это просто нечто. Если сложить их все в одну кучу, то можно было бы получить толстенькую такую книжонку, но по сути, это было абсолютно бесполезным занятием, я бы понял если бы мне приходилось много писать и выдумывать учась на журналистике, но я к сожалению не ней не учился, и все эти однотипные задания (напиши 20 страниц отборного копирайта из интернета) выглядели как отмашка, лишь бы что-то просто задать, более чем уверен что зачастую их даже и не читали. Казалось что преподаватели сами не знали что им делать, и как занять студента. Так что, часто задания просто повторялись, иногда меняясь местами. Очень много было вещей которые присущи скорее школьным линейкам чем университету, например когда вас сгоняют, за оценку, а иногда и без неё, на лекцию, выступление иностранных партнёров, или ещё что-либо на что явка добровольна. Были ещё практики, но это было, честно говоря… посмешище, никак иначе. Нас просто поводили по каким-то полуразрушенным заводам, показали как работают люди, и затем чтобы никому не мешать поскорее вывели нас оттуда (поездка и ожидание длились дольше чем сама “Экскурсия”). Фраза про полуразрушенные заводы ни была приукрашена ни разу, их состояние действительно желало желать лучшего. Если второе место куда мы пришли ещё можно было назвать какой-то реликвией царских времён, то первое где мы были — просто сарай. Затем нам дали невероятное задание, написать 30 страниц текста об этом увлекательном путешествии, и кое-что ещё сделать чтобы от нас отстали. Содержательности в этой практике было 0, разве что, если нас готовили к тому чтобы в таких-же работать. Затем случился ковид. Ну и на самом деле я не вижу проблемы в домашнем обучении, это было даже лучше чем ездить в университет, тратить время и деньги на проезд, ради сидения в аудитории. Будь у меня возможность то я бы учился дома начиная с первого курса, и ничего бы не потерял. Единственное что страдает в данном случае, так это социализация, но это решаемо при помощи интернета, хобби, или уже имевшихся связей. После ковида уже ничего интересного не было. По итогу у меня есть лёгкое послевкусие что я отдал деньги и время в никуда. Какие-то бессмысленные переживания, зазубривание информации которую я на момент написания данного текста, уже забыл. Так что если вы вдруг думаете куда вам поступить, или что в принципе делать в этой жизни, то лучше не спешить и не бежать получать диплом, а просто сесть, успокоится (что безусловно трудно после ЗНО, а до этого просто невозможно), и не поддаваться давлению окружающих, будь то родители, друзья, или и вовсе учителя.

Если бы в Харькове водились коршуны либо грифы, первого кого бы они съели – это Птащенко Елену Валерьевну – «деканка» факультета Международных отношений и журналистики. Я очень извиняюсь, за то что буду писать это, но то как себя ведёт вышеуказанная личность – не влезает не в какие ворота. Сразу видно, что человек не на своём месте. Декан факультета международных отношений не может построить нормальные отношения, как минимум со студентами. Человек разговаривает только на повышенных тонах, только грубо и унижает честь и достоинство личности. Занимая данную должность, Птащенко позволяет себе грубость в сторону студентов, выгоняет из всего кабинета, когда человек приходит с просьбой, хамит и часто переходит на «личности». В прямом смысле относится к людям как к скоту. Складывается впечатление, что человек морально не стабилен, какие-то проблемы и злость полностью поглотили ее. Слова и действия, которые транслирует Елена Валерьевна не допустимы. Жаль, что во главе таких хороших преподавателей есть такая личность, которая портит все впечатление обо всем университете. Сам же университет не плохой, но будте готовы к тому, что хороших преподавателей раз два и обчелся, поэтому вы мало что получите поступив в этот университет, особенно на факультет МВЖ.

Почитала комментарий , который написала Олеся. Точно кто-то из деканата или преподов писал. Я в шоке, какой хороший университет тут разрекламировали. Как человек, который закончил бакалавра , я рада , что наконец-то это ,,обучение,, закончилось.

Підтримую останні негативні відгуки! Вчуся на спеціальності туризм, третій курс. Перший рік – це щось, прекрасні викладачі, навчання англійською, красиві аудиторії. Потім розумієш, що це все була пил в очі. Жахливі викладачі за фахом, які взагалі нічого не роблять, не можуть зв’язати два слова не тільки англійською, а й російською, навчання до середини літа і багато інших недоліком. Але апогеєм стало те, що я вже писала відгук, але його видалили. І як можна помітити, інші теж поудалял, і рейтинг вузу неймовірно зріс – оцінка, 3,5 перетворилася в 4,5. Є один дуже хороший плюс це ремонт старих аудиторій. Нові красиві аудиторії реально відрізняють даний універ від багатьох інших з цвіллю на стінах і потекшую дахами! За це я додам одну зірку! Висновки робіть самі.

‘Чи не дзвонять про хвостовку’ ..ну чесно кажучи я навіть не уявляю як треба вчитися, щоб не знати свої хвости, а звинувачувати деканат в тому, що не подзвонили і не повідомили. І до речі, коли пишуть свої адреси і телефони корявим почерком, який можливо ваша староста неправильно розшифрувала, не думають, що коли-то дзвінок або лист з деканату буде дуже потрібен. Але можливо дзвінок був, але виявився не вам) Що стосується пропусків занять, то можна пропустити 3 дні за спеціальною заявою, якщо дуже надо.Авообще система навчання стимулює до того, щоб не пропускати заняття і заробляти бали, які вважаються перед сесією. До речі, всі лекції, розклад і журнал з балами є в електронному вигляді, що дуже зручно. ‘Іноземний слабкий’ … рівень володіння англійською мовою перевіряють ще на першому тижні навчання тестом, за результатами якого всіх студентів поділяють на групи від А до G. Не знаю про інші рівні, але в моїй групі з рівнем А англійська гідний. Ще буде французький або німецький.

Ходила в свою школу рекламувати найкращий ВНЗ, в якому навчаюся на першому курсі і почула, що на сайті погані відгуки. Зайшла і жахнулася! Я цілий рік жила мрією поступити в ХНЕУ на МиМ, зараз відчуваю себе найщасливішою людиною, а тут таке пишуть. ‘У деканаті хамство’ … Мені здається на факультет Менеджменту і маркетингу багато хто йде тільки через нашого декана, з яким майбутні студенти знайомляться ще на днях відкритих дверей. Ця людина буквально розжовує всю інформацію по надходженню переляканим школярам. Потім сам зустрічає своїх надійшли студентів з документами і з 1 вересня нічого не змінюється. Я староста групи і кожен день буваю в деканаті, де не тільки голову піднімають на мене, але і допомагають з будь-яким питанням. Мало того, є в Телеграм бесіда заст.декана з усіма старостами, де будь-яке питання можна обговорити.

‘Лякають відрахуванням’ … лякають в школі, що не здамо ЗНО і нікуди не чинитимемо. Тут просто попередили, що ВУЗ- не школа, де всіх по-любому випустять і дадуть свідчення про закінчення школи, а можуть і відрахувати за неуспішність. Ну це ж логічно і так було в усі часи. В університеті дійсно потрібно вчитися і цінуються саме знання. ‘Чи не пунктуальність деканату починаючи від карток метро’ … Ну тут мене як старосту просто бомбить бо знаєте ви, що для того, щоб отримати студентський або проїзний треба зібрати купу особистої інформації від студентів своєї групи. Так ось в залежності від того, як довго цю інформацію надають старості, ваша група і отримає проїзні. Мені з групою пощастило, як і їм зі старостою), але деяким я не заздрю. Так що справа не в деканаті.

Хочу поділитися особистим досвідом. Вчуся на міжнародній економіці в ХНЕУ, реально круто !!! Нас протестували і розділили по рівню англійської відразу на першому тижні. Я до англійської групи не дотягнув трохи, у них все англійською, ще один іноземний з першого курсу і друга іноземна з третього. Три мови !! У нас англійської 6 -8 годин в тиждень, факультатив – арабська від носія мови (безкоштовно) і спікенклаби. Спікенклаби проводить молодіжна організація на факультеті. До речі, молодіжка на МЕВ дуже класна. Відразу з першого курсу нас взяли в оборот, Міс ХНЕУ, Містер ХНЕУ, дебют першокурсника, Студвесна, благодійність. Постійно двіжуха, дуже класна глава молодіжки – Соня, вона до речі керує танцювальним колективом, відкрита і комунікабельна. Взагалі, що мене вразило на факультеті, а я ходив ще зі школи на їх зимові школи і дні відкритих дверей, це відкрита, дружня атмосфера.

Молода декан, заступник декана дуже демократичні, сучасні, іноді здається, що вони з тобою на одній хвилі. Деканат взагалі все люблять. Викладачі – різні, є молоді, є постарше, але «маразматиків» немає. Всі лекції з презентаціями, завдання на ПНС, це персональні сайти з кожної дисципліни, туди відправляємо завдання. Міжнародний відділ і ось на останньому старостати декан розповідала з ким ще уклали договори, про можливості мобільності в європейські університети. Там і Греція, і Нюрнберзький університет, Болгарія, різні. Я хочу поїхати до Франції в Ліонський університет, старшокурсники хвалять ця програму і потім можна поступити на неї в магістратуру і отримати вже два дипломи ХНЕУ і французький. Вооще, постійно хтось приїжджає або їде кудись. Зараз реєструють на лекції Келлера, це професор з Нюрнберга і Сандалу – ректор Норвезького університету. Шкода, що збіглося за часом, а так можна було б на обох і отримати сертифікати.

Згодна з усіма свіжими поганими відгуками. Йшла в ХНЕУ та думала що йду в топ вуз, а виявилося дно. Англійська прибрали геть з-за якогось незрозумілого партнерства з Португалією, за цими програмами їздять одиниці, а англійська потрібна всім !!!!!! Ставлення деяких викладачів просто вражає, дамочка встромляє на лекції в телефон і каже «перемалюють лекцію з ПНС», а на домашку ти отримуєш написати довгостроковий план підприємства, хоча про це не знаєш нічогісінько !!! З приводу журналу оцінок і розкладу я взагалі мовчу, в останній раз вони працювали в минулому навчальному році. Оплату за контракт вони вимагають, а в замін не надають нічого: ні нормального освіти ні тим більше відносини. Відчуваю що вийду з цього вузу такої ж як і увійшла. Шкодую, що надійшов! НЕ РАДЖУ ЦЕЙ ВНЗ